Бог, ім'я якого ми забули

Уявіть звичайний день у європейському місті. Чисті тротуари, велосипедна доріжка, на руці годинник, що рахує кроки і пульс. У кав'ярні замовляють каву без кофеїну, вдома — безалкогольне пиво, на тарілці — веганський бургер. Сон вісім годин, медитація десять хвилин, протеїновий батончик. Усе під контролем. Усе виміряно.

І тиха внутрішня порожнеча, яку важко назвати. Не криза, не зрада, не катастрофа — просто життя кудись пливе. У залі, де колись був вівтар, тепер килим і м'яке освітлення. Ти не пам'ятаєш, що тут стояв вівтар.

Аполлон і Діоніс

Юнг писав про дві сили, які тримають психіку людини й культури. Аполлон — це форма, межа, розум, ясність, дисципліна, індивідуація. Без Аполлона неможливі ні балет, ні наука, ні цивілізація.

Поруч з Аполлоном завжди стоїть Діоніс. Інша сила, без якої неможливе живе: тіло, екстаз, розчинення меж, інстинкт, спонтанність, спільне сп'яніння свята, любов, що зриває обережність. Діоніс не протилежний Аполлону — він його брат і необхідний партнер. Здорова психіка тримає обох. Здорова культура — теж.

Сучасна західна цивілізація обрала одного. Останні півтораста років вона систематично витісняла Діоніса в усіх його формах: алкоголь, тютюн, спонтанну тілесність, голосний ритуал, вуличне свято, неконтрольовані стани, фізичну близькість без фільтра. Тіло має бути здоровим, чистим, прозорим, виміряним.

І ось що з цього вийшло

Десь із 2015 року прокинувся дивний парадокс. Молодь у розвинених країнах п'є менше за всі покоління до неї. Курить менше. Менше займається сексом, менше формує пар, менше одружується, менше народжує. Майже всі поведінкові показники йдуть униз — у бік контролю й оптимізації.

І паралельно — вибухове зростання тривоги, депресії, безсоння, виснаження, відчуття безглуздості. У молоді 18–24 років тривожні розлади виросли втричі за п'ятнадцять років. Антидепресанти приймає п'ята частина населення розвинених країн. У Японії слово хікікоморі — мільйон молодих людей, що роками не виходять з кімнати — давно стало частиною мови. Ці дві картини склеєні в одну.

Spiritus contra spiritum

У 1961 році Юнг отримав листа від Білла Уілсона — засновника «Анонімних Алкоголіків». Уілсон дякував за те, що один з пацієнтів через юнгіанський аналіз усвідомив: алкоголізм — це духовна криза. Це розуміння стало основою методу АА. Юнг відповів фразою, яку відтоді цитували тисячі разів:

Spiritus contra spiritum. Дух проти духу. — Карл Густав Юнг

Латинське spiritus має два значення: «спирт» і «дух». Юнг написав: жага алкоголю — це низька форма тієї самої жаги, яка колись вела людей у храм. Жаги цілісності, з'єднання з більшим за себе. Коли культура втрачає контакт із нумінозним, психіка не перестає його шукати — вона починає шукати в дешевших формах. Пляшка стає замінником літургії.

Ми забрали алкоголь — літургії не повернули. Забрали тютюн — ритуалу переходу не повернули. Скоротили робочий тиждень — часу на споглядання не з'явилося. Натомість запропонували застосунок медитацій замість монастирської тиші. Подкаст замість сповіді. Антидепресант замість оплакування. Tinder замість заручин.

Представьте обычный день в европейском городе. Чистые тротуары, велодорожка, на руке часы, считающие шаги и пульс. В кофейне заказывают кофе без кофеина, дома — безалкогольное пиво, на тарелке — веганский бургер. Сон восемь часов, медитация десять минут, протеиновый батончик. Всё под контролем. Всё измерено.

И тихая внутренняя пустота, которую трудно назвать. Не кризис, не предательство, не катастрофа — просто жизнь куда-то плывёт. В зале, где когда-то был алтарь, теперь ковёр и мягкое освещение. Ты не помнишь, что здесь стоял алтарь.

Аполлон и Дионис

Юнг писал о двух силах, которые держат психику человека и культуры. Аполлон — это форма, граница, разум, ясность, дисциплина, индивидуация. Без Аполлона невозможны ни балет, ни наука, ни цивилизация.

Рядом с Аполлоном всегда стоит Дионис. Другая сила, без которой невозможно живое: тело, экстаз, растворение границ, инстинкт, спонтанность, совместное опьянение праздника, любовь, срывающая осторожность. Дионис не противоположен Аполлону — он его брат и необходимый партнёр. Здоровая психика держит обоих. Здоровая культура — тоже.

Современная западная цивилизация выбрала одного. Последние полтораста лет она систематически вытесняла Диониса во всех его формах: алкоголь, табак, спонтанную телесность, громкий ритуал, уличный праздник, неконтролируемые состояния, физическую близость без фильтра. Тело должно быть здоровым, чистым, прозрачным, измеренным.

И вот что из этого вышло

Примерно с 2015 года проснулся странный парадокс. Молодёжь в развитых странах пьёт меньше всех поколений до неё. Курит меньше. Меньше занимается сексом, меньше формирует пар, меньше женится, меньше рожает. Почти все поведенческие показатели идут вниз — в сторону контроля и оптимизации.

И параллельно — взрывной рост тревоги, депрессии, бессонницы, истощения, ощущения бессмысленности. У молодёжи 18–24 лет тревожные расстройства выросли втрое за пятнадцать лет. Антидепрессанты принимает пятая часть населения развитых стран. В Японии слово хикикомори — миллион молодых людей, годами не выходящих из комнаты — давно стало частью языка. Эти две картины склеены в одну.

Spiritus contra spiritum

В 1961 году Юнг получил письмо от Билла Уилсона — основателя «Анонимных Алкоголиков». Уилсон благодарил за то, что один из пациентов через юнгианский анализ осознал: алкоголизм — это духовный кризис. Это понимание стало основой метода АА. Юнг ответил фразой, которую с тех пор цитировали тысячи раз:

Spiritus contra spiritum. Дух против духа. — Карл Густав Юнг

Латинское spiritus значит и «спирт», и «дух». Юнг написал: жажда алкоголя — это низшая форма той же жажды, которая когда-то вела людей в храм. Жажды целостности, соединения с большим, чем ты сам. Когда культура теряет контакт с нуминозным, психика не перестаёт его искать — она начинает искать в более дешёвых формах. Бутылка становится заменителем литургии.

Мы забрали алкоголь — литургию не вернули. Забрали табак — ритуал перехода не вернули. Сократили рабочую неделю — времени на созерцание не появилось. Вместо этого предложили приложение медитаций вместо монастырской тишины. Подкаст вместо исповеди. Антидепрессант вместо оплакивания. Tinder вместо помолвки.